Вісники весни - Ukraine3m

Вісники весни

Українці з давніх-давен обожнювали кожне деревце, кожну травинку, кожну квіточку… Тож і обрядові традиції були пов’язані з рослинним світом і мали забезпечити родинний добробут, злагоду в сім’ї, щастя, здоров’я, родючість землі, примноження домашньої худоби…

Сьогодні ми розкажемо про вісників весни – конвалію і барвінок.

Конвалія – символізує пробудження природи, цнотливість, дівочість, скромність. У християнстві ця тендітна квітка – емблема непорочної Діви Марії і символ пришестя Христа.

Цвітуть конвалії чудові,
А вранці квіти у росі.
Уся земля в п’янкій обнові,
В бентежній, трепетній красі.
То ж зупинися на хвилину,
Поглянь на небо голубе,
На землю, в радісну годину,
Хай зачарує це тебе.
І хай краса не відпускає,
А будить світлі почуття.
І хай твоя душа співає
Усе життя, усе життя.
Цвітуть конвалії духмяні —
Привіт чарівної весни.
А дні від сонечка рум’яні…
А ніч несе солодкі сни…

(Надія Красоткіна)

Барвінок – первісток весни, який став символом радісної життєвої сили, вічності і був перенесений із лісу в сади біля людських осель. Його блискучо-зелене тверде листя стійке до спеки, холоду, морозу і снігу. Барвінок тулили до всього, що потребувало вічності, краси, життєстійкості (наприклад, народженій дитині до свічки, щоб життя було довгим і щасливим, до свічок весільних, щоб любов наречених була нев’янучою, до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися). Барвінок на могилах знаменує невмирущу вічну пам’ять про покійних. Тому один із видів барвінку (барвінок малий) українці називають хрещатим барвінком. До весілля наречена брала на свій вінок барвінок із родинних могил, щоб шлюб міцно оберігався. Дівчині, яка починала дівувати, мати давала в пазуху барвінок з найдавнішої родової могили, щоб оберігав її долю, дівочу честь, цноту. Також барвінок є емблемою викривальних сил. Він допомагає викривати чаклунів. За народним повір’ям, якщо почепити вінок із барвінку над вхідними дверима, тоді й чаклунку видно і не зайде вона в хату.

Недавно ще гула метелиця,
Кругом лежав біленький сніг.
А вже барвінку листя стелеться
Зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
Всю зиму зелень берегло.
І перше стрілося з відлигою,
Зустріло сонечко й тепло.
Як з перемогою та славою
Весна з’являється на світ,
То квітне радістю ласкавою
Барвіночку синенький цвіт.

(Надія Красоткіна)

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *