ЗНИЩИТИ НАЦІЮ - Ukraine3m

ЗНИЩИТИ НАЦІЮ

Фрагмент з трагікомедії “Знищити націю” Олексія Чугуя

На фоні усіяного золотими променями блакитного неба височить пам’ятник Шевченкові. Біля нього стоять люди різного віку і статі з букетами квітів у руках. Дехто одягнутий у форму воїнів Української повстанської армії. Між ними і пам’ятником стоять два міліціонери, озброєні револьверами і гумовими палицями. З’являється жінка з квітами і немовлям на руках. На неї фотокореспонденти спрямовують об’єктиви своїх камер. Присутні гучно опладують. Жінка наближається до пам’ятника, готуючись покласти квіти до підніжжя.

МІЛІЦІОНЕР (зупиняє її). Не дозволено.

ЖІНКА. Чому це не дозволено?

МІЛІЦІОНЕР. А тому, що квіти до пам’ятників покладають лише у святкові дні.

ЖІНКА. А сьогодні ж і є святковий день.

МІЛІЦІОНЕР (здивовано). Який?

ЖІНКА. Історичне засідання Верховної Ради, яка має прийняти надзвичайно важливе рішення про суверенітет України.

МІЛІЦІОНЕР. Ми передусім слухаємо Москву. А за її наказом будь-які мітинги заборонені. У разі невиконання цієї вимоги. Ми маємо право навіть застосовувати зброю.

ЧОЛОВІК (у формі воїна УПА). Неправда. Це ваша вигадка. Адже такі накази, як правило, оприлюднюють в пресі або по радіо. Ми теж грамотні. І взагалі-Москва нам не указ. У нас є Київ.

МІЛІЦІОНЕР. Ну гаразд. Квіти можете покласти, але не мітингувати. (Жінка кладе квіти до підніжжя пам’ятника).

ЧОЛОВІК (узявши в неї немовля, звертається до присутніх). Шановна громадо! Привітаймо наймолодшого учасника нашого зібрання – двомісячну україночку Галю! (Підносить догори дівчинку у вінку, сплетеному з жовтих і блакитних квітів. Лунають оплески. Чоловік повертає немовля жінці). Її мати Лідія народилася в лісовій криївці закарпатських повстанців і разом з бабусею Оленою Петрівною виборювали незалежність нашої Батьківщини! (Лунають оплески. Чоловік продовжує).

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

МІЛІЦІОНЕР (підбігши). Я кому сказав – не мітингувати!

ЧОЛОВІК. Ніхто й не мітингує. Я лише прочитав рядки з поезії Шевченка.

МІЛІЦІОНЕР. Все одно не можна.

ГОЛОС З НАТОВПУ.

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої.

І слова живого.

МІЛІЦІОНЕР (розвернувшись, пронизує очима присутніх). Замовчати!

2-ГОЛОС З НАТОВПУ.

Буде бите

Царями сіянеє жито!

А люди виростуть. Умруть

Ще не зачатиє царята…

3-ГОЛОС.

І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі.

(Лунають оплески).

МІЛІЦІОНЕР (вихопивши револьвер, щосили вигукує). Досить! Зупиніться. Я кому сказав – досить! (Оплески не стихають. Він стріляє вгору. Настає тиша).

ГОЛОС ДИКТОРА. Увага! Увага! Передаємо постанову Верховної Ради України! (Міліціонер, сховавши револьвер, відходить убік. Усі напружено чекають).

ГОЛОС ДИКТОРА. Верховна Рада України, виражаючи волю народу, проголосила Державний суверенітет Республіки, як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах…

(Вибухає буря аплодисментів. Їх переривають слова і музика гімну України, підсилені голосами присутніх).

Ще не вмерла України,

І слава і воля.

Ще нам, браття молодії,

Усміхнеться доля…

(Над головами присутніх густо підносяться жовто-блакитні прапори).

ГОЛОСИ. Слава Україні! Героям слава! Козацькому роду – нема переводу! (Звучить козацький марш. Двоє чоловіків, одягнених у форму УПА, взявши під руки жінку з немовлям, стають перед фотографом. Решта ветеранів приєднується ліворуч і праворуч до них. Утворивши єдину шеренгу, вони застигають у позі “струнко”, піднісши пальці правої руки до кашкета. Продовжує звучати козацький марш).

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *